Що потрібно знати про дифтерію.
Захворювання на дифтерію зустрічається в усьому світі. Максимальна кількість випадків зазвичай припадає на осінньо-зимовий період.
Під час спалаху дифтерії в Україні з 1991-по 1998 рік, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли. За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки захворювання на дифтерію без летальних випадків. За 9 місяців поточного року в Україні зареєстровано 7 випадків захворювання на дифтерію.
В Запорізькій області, після 17 річної відсутності випадків захворювання на дифтерію, зареєстровано 2 випадки серед дорослого населення (одна людина не була щеплена, друга не отримала своєчасну ревакцинацію).
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
Збудником інфекції є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка стійка до дії різних чинників (низької температури та висушування), у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, нестійкий і в зовнішньому середовищі руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання та при нагріванні (+60 С та вище).
До факторів ризику захворювання на дифтерію відносяться хронічні хвороби носоглотки, гострі інфекції вірусної етіології, а також дитячі інфекційні хвороби (кір, краснуха, вітряна віспа та ін.).
Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, який виділяє токсигенні штами збудника.
Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). При потраплянні у дихальну систему дифтерійна паличка виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.
Захворювання проявляється у вигляді ангіни: біль у горлі, підвищення температури тіла до 38-40°С, головний біль, слабкість, сонливість. На другу добу хвороби на слизових оболонках горла з'являються так звані дифтерійні плівки світло-сірого кольору з чіткими краями, гладенькі на вигляд. Вони важко знімаються, а після видалення утворюється кровоточива ранка, на якій згодом з'являється нова плівка. Відзначається збільшення лімфатичних вузлів в області шиї.
За місцем ураження відрізняють дифтерію ротоглотки, гортані, трахеї, бронхів, носа. Рідше - дифтерію очей, статевих органів і шкіри.
Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. В результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що приводить до гибелі клітини.
Діагноз встановлюється на підставі огляду хворого, збору анамнезу і проведення бактеріологічного та серологічного досліджень. Всі хворі на дифтерію підлягають негайній госпіталізації і лікуванню в умовах стаціонару з введенням антитоксичної протидифтерійної сироватки. Найпоширеніша форма - дифтерія мигдалин. Тому, всі хворі на ангіну обов'язково обстежуються бактеріологічно.
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених захворювання буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії, наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку тяжких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.
Щеплення проводяться у кабінетах щеплень закладів охорони здоров’я центрів первинної медико-санітарної допомоги (безкоштовно). На сьогодні в Запорізькій області вакцини, придбані за кошти держбюджету через дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ, в наявності і в необхідній кількості. Вони якісні, ефективні та безпечні.
Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
Вакцинація дітей
Згідно з Національним календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.
Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).
Щеплення дітей до 7 років з порушенням календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.
Дітям старшим 7 років та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.
Вакцинація дорослих
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказниками, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
На жаль, щорічно знижується охоплення щепленнями проти дифтерії і правця дітей і дорослих. Виконання плану профілактичних щеплень за 9 місяців поточного року всіх вікових груп дітей і дорослих склало від 36 до 53%.
Щорічне зменшення кількості щепленого населення веде до стійкого зниження колективного імунітету, що в подальшому може призвести до зростання захворюваності та епідемічної спалаху. Колективний імунітет повинен становити 95%, тобто з 100 чоловік повинні бути щеплені від дифтерії 95 осіб. В такому випадку виключаються епідемічні спалахи захворювання.
Кожна людина повинна розуміти, що за своє здоров'я вона відповідає сама. Тому просимо батьків дотримуватися Національного календаря щеплень в Україні. Своєчасно прищеплюйте себе і своїх дітей.
Хочеться закінчити інформацію словами великого кардіохірурга Миколи Амосова: «У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а тільки сама людина».
