Хто є платниками екологічного податку за викиди двоокису вуглецю?
З 01.01.2019 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення критеріїв визнання неплатником податку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами у атмосферне повітря, а також щодо встановлення граничної норми викидів двоокису вуглецю стаціонарними джерелами при визначенні бази оподаткування екологічним податком.
Платниками екологічного податку, у тому числі й за викиди вуглекислого газу стаціонарними джерелами, визнаються суб’єкти цивільних відносин, під час провадження діяльності яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.
База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік.
Тобто, у разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення.
Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.
Отже, при обчисленні податкових зобов’язань з екологічного податку за викиди двоокису вуглецю у разі перевищення їх граничної кількості в обсязі 500 тонн у звітному (податковому) кварталі база оподаткування екологічним податком визначається як фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за податковий (звітний) квартал зменшений на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн.
З 1 січня 2019 року ставка екоподатку за викиди двоокису вуглецю (СО2) стаціонарними джерелами забруднення становитиме 10 гривень за тонну (замість 0,41 грн у 2018 році).
Платники екологічного податку складають податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом МФУ від 17.08.2015 № 715 (із змінами).
Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки).
До затвердження змін до Декларації у частині декларування податкових зобов’язань з екологічного податку за викиди двоокису вуглецю, податкові зобов’язання з екологічного податку за викиди двоокису вуглецю обчислюються та декларуються платниками екологічного податку в окремому Додатку 1 до Декларації.
Зазначена норма передбачена п.п. 240.1.1, п. 240.7 ст. 240, п. 242.1, п. 242.4 ст. 242 Податкового кодексу.
Декларування податкових зобов’язань з екологічного податку у разі здійснення викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря
Платниками екологічного податку, у тому числі й за викиди вуглекислого газу стаціонарними джерелами, визнаються суб’єкти цивільних відносин, під час провадження діяльності яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п.п. 240.1.1 ст. 240 Податкового кдексу).
При цьому, не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік (п. 240.7 ст. 240 ПКУ).
Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення.
Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.
База оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).
Базовим податковим (звітним) періодом визначено календарний квартал.
Платники екологічного податку складають податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом МФУ від 17.08.2015 № 715 (із змінами).
Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки).
Зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у Додатку 1 до Декларації.
У разі недосягнення граничної річної кількості викидів двоокису вуглецю в обсязі 500 тонн у звітному (податковому) кварталі декларують податкові зобов’язання з екологічного податку за обсяги викидів інших забруднюючих речовин у Додатку 1 Декларації.
При цьому податкові зобов’язання за викиди двоокису вуглецю у такого платника не виникають, проте в окремому Додатку 1 до Декларації зазначається фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю.
У разі перевищення їх граничної кількості в обсязі 500 тонн у звітному (податковому) кварталі база оподаткування екологічним податком визначається як фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за податковий (звітний) квартал зменшений на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн.
При декларуванні податкових зобов’язань з екологічного податку за викиди двоокису вуглецю у Додатку 1 до Декларації зазначається:
у р. 4.1 – показники за І квартал 2019 року,
у р. 4.2 – показники за ІІ квартал 2019 року,
у р. 4.3 – показники за ІІІ квартал 2019 року,
у р. 4.4 – показники за ІV квартал 2019 року,
у р. 4.5 – показники для обчислення податкових зобов’язань з екологічного податку за звітний податковий квартал, що підлягають нарахуванню;
у колонці 2 рядків 4.1 – 4.5 – код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, визначений відповідно до Додатку 7 до Декларації – 243.4.001;
у колонці 3 рядків 4.1 – 4.4 – фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за І-VІ квартали звітного року;
у рядку 4.5 – зазначаються показники для обчислення податкових зобов’язань з екологічного податку, що підлягають нарахуванню за звітний (податковий) квартал, починаючи з кварталу у якому відбулося перевищення граничного обсягу викидів, а саме:
у колонці 2 рядка 4.5 – код двоокису вуглецю 243.4.001,
у колонці 3 рядка 4.5 – обсяг викидів двоокису вуглецю, що є базою оподаткування за звітний (податковий) квартал, що підлягає нарахуванню (база оподаткування обчислюється як різниця між фактичним обсягом викидів за такий звітний (податковий) квартал та величиною граничного обсягу викидів – 500 тонн, а у наступних звітних (податкових) періодах, після досягнення граничної норми викидів, зазначається фактичний обсяг викидів, що здійснено платником за звітний (податковий) квартал).
у колонці 4 рядка 4.5 – ставка податку 10,00 гривень;
у колонці 5 рядка 4.5 – зазначається обчислена сума податкового зобов’язання за звітний (податковий) квартал;
у рядку 4 колонки 5 – сума екологічного податку, що підлягає нарахуванню за звітний (податковий) період.
Дізнайтесь про новації в адмініструванні та сплаті туристичного збору
Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі).
Базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі).
Згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади справляння збору може здійснюватися у таких місцях проживання (ночівлі):
- готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;
- житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).
Відповідно до рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами:
- юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами юридичних осіб, фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі);
- квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
- юридичними особами, які уповноважуються сільською, селищною, міською радою або радою об'єднаної територіальної громади справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади.
Ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), у таких розмірах:
- до 0,5% для внутрішнього туризму;
- до 5% для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
З 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становить 4173 грн.
Внутрішній туризм – це переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.
В’їзний туризм – це прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.
Податкові агенти сплачують туристичний збір за своїм місцезнаходженням:
- щоквартально, у визначений для квартального звітного періоду строк відповідно до податкової декларації за звітний квартал;
- або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому – до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади.
У разі сплати збору авансовими внесками у податковій декларації за звітний квартал відображаються нараховані щомісячні авансові внески. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального звітного періоду.
Форма податкової декларації з туристичного збору затверджена наказом МФУ від 09.07.2015 № 636.
За базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу, податкові декларації подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Нагадаємо, що туристичний збір належить до місцевих податків і зборів, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Порядок оподаткування туристичним збором визначено ст. 268 Податкового кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом від 23.11.2018 № 2628-VIII.
Ставки туристичного збору у м. Запоріжжя
З 01.01.2019 року ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 Податкового кодексу, у розмірі:
- до 0,5% для внутрішнього туризму;
- до 5% для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Внутрішній туризм – це переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.
В’їзний туризм – це прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.
З 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становить 4173 гривні (Закон України "Про державний бюджет на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629).
Рішенням Запорізької міської ради №39 від 30.01.2019 року «Про встановлення туристичного збору» визначені ставки збору для внутрішнього та в’їзного туризму.
Так, ставки збору за кожну добу тимчасового розмiщення особи у мiсцях проживання (ночiвлi) для внутрiшнього туризму встановлюються в таких розмiрах:
- при вартостi проживання до 300 грн (включно) - 0,05% вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати на 1 сiчня звiтного (податкового) року, для однiєї особи за одну добу тимчасового розмiщення (2,09 грн);
- при вартостi проживання від 300 до 600 грн (включно) - 0,25% вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати на 1 сiчня звiтного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розмiщення (10,43 грн);
- при вартостi проживання понад 600 грн - 0,5% вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати на 1 сiчня звiтного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розмiщення (20,87 грн).
Для в'їзного туризму ставки збору за кожну добу тимчасового розмiщення особи у мiсцях проживання (ночiвлi) встановлюються в таких розмiрах:
- при вартостi проживання до 300 грн (включно) - 0,5% вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати на 1 сiчня звiтного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розмiщення (20,87 грн);
- понад 300 грн - 1,5% вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати на 1 сiчня звiтного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розмiщення (62, 60 грн).
Порядок оподаткування туристичним збором визначено ст. 268 Податкового кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом від 23.11.2018 № 2628-VIII.
