З 01 січня 2021 року будуть діяти нові марки акцизного податку
З 01 січня 2021 року будуть діяти нові марки акцизного податку
Постановою КМУ від 29.10.2020 №1037 «Деякі питання маркування марками акцизного податку тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» 03.11.2020 №213) затверджені:
- нові зразки марок акцизного податку для тютюнових виробів;
- зразки марок акцизного податку для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вітчизняного та імпортного виробництва;
Також внесені зміни до постанови КМУ від 27.10.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів».
Марки акцизного податку нового зразка для тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, запроваджуються з 01 січня 2021 року.
З Постановою КМУ №1037 можна ознайомитись за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-markuvannya-markami-akciznogo-podatku-tyutyunovih-virobiv-i-ridin-shcho-vikoristovuyutsya-v-elektronnih-sigaretah-i291020-1037
Платникам ПДВ: гарантійні внески – коли нараховувати податкові зобов’язання?
Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ («а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу).
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань (п. 188.1 ст.188 ПКУ).
Отже, якщо умовами договору передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань та згідно з умовами договору в оплату за товари/послуги не зараховуються, а повертаються отримувачу таких товарів/послуг, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у постачальника товарів/послуг.
Податкові зобов’язання постачальником та податковий кредит покупцем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
Куди подавати декларацію (звіт) і сплачувати податок при зміні суб’єктом господарювання адміністративного району
У разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання – платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (п. 10.13 розд. X «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588).
У такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або підприємця за основним місцем обліку, здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку.
До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розд. VII Порядку № 1588).
Починаючи з 01 січня наступного року, платник податків подає податкові
декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання), (основне місце обліку).
Отже, у разі зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, подання податкової декларації (звітів) здійснюється за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року – за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).
При цьому, для юридичних осіб, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України; відокремлених підрозділів юридичної особи; осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, сплата податків та подання звітності, здійснюється за новим місцезнаходженням (місцем проживання) з дати взяття па облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання).
Помилка у податковому розрахунку за ф. 1ДФ: порядок подання уточнюючого розрахунку
Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до податкового органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу).
Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань після закінчення строку його подання.
У разі подання уточнюючого податкового розрахунку у клітинці «Уточнюючий» проставляється відмітка.
Уточнюючий податковий розрахунок містить інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються податковими органами до податкового агента.
- Коригування показників розд. I:
- для виключення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати «1» - на виключення рядка;
- для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» - на введення рядка;
- для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» - рядок на виключення, а в другому – «0» - рядок на введення.
- підрозд. «Військовий збір»:
- для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір - виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.
Зазначена норма визначена п. 3.1, 4.3, 4.4 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ)» затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 № 4.
Відвантаження товарів (перша подія) відбулося до реєстрації платником ПДВ: умова, коли необхідно нараховувати зобов’язання
Датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п. 187.1 ст. 187 ПКУ):
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Якщо у платника перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платника ПДВ, то податкове зобов’язання з ПДВ за такою операцією не нараховується, за умови, що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов’язання.
Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ (крім особи, яка є платником єдиного податку 1-ї – 3-ї групи) (п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу).
Отже, якщо платник до його реєстрації платником ПДВ, на дату виникнення першої події, зобов’язаний був зареєструватись платником ПДВ, у зв’язку з досягненням обсягу оподатковуваних операцій 1 млн. грн., але не зареєструвався, то податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються.
При цьому, право на податковий кредит не надається, оскільки податковий кредит відображають виключно особи, зареєстровані як платники ПДВ (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).
У поточному місяці працівнику нарахована доплата (премія) за минулі податкові періоди: оподаткування ПДФО
Заробітна плата відноситься до доходів з джерелом їх походження з України і є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Заробітна плата для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 ст. 14 Податкового кодексу).
До фонду додаткової заробітної плати відносяться доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій (п. 2.2 розд. 2 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (п. 2.3 розд. 2 Інструкції №5).
Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування (п.п. 1.6.2 розд. 1 Інструкції №5).
Отже, доплати, надбавки і премії, які нараховуються платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму, включаються до складу заробітної плати платника податку і підлягають оподаткуванню у тому місяці, в якому здійснені нарахування.
Виплата заробітної плати із готівкової виручки: що враховувати
Готівкова виручка (готівка) – це сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (п.п. 4 п. 3 розд. І «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148).
Виплати, пов’язані з оплатою праці – це виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (п.п. 1 п. 3 розд. I Положення № 148).
Суб’єкти господарювання використовують готівкову виручку, у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами).
При цьому заборонено накопичувати готівкову виручку у касах підприємств понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат (п. 17 розд. II Положення № 148).
Установа/підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівкової виручки, понад установлений ліміт каси протягом 3-х робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки (п. 18 розд. II Положення № 148).
Отже, обмежень стосовно використання готівки, яка надійшла в касу, для виплати заробітної плати не встановлено. Але, зберігати готівку в касі для виплати заробітної плати понад установлений ліміт каси підприємство має право протягом 3-х робочих днів з дня настання строків цих виплат.
Суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, зокрема, з фізичними особами – у розмірі до 50 тис. грн. уключно.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи.
Платникам ПДВ: порушення термінів реєстрації податкової накладної в ЄРПН - чи є штрафні санкції?
З 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за:
• порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ.
Тобто платники ПДВ не звільняються від застосування до них фінансової відповідальності контролюючими органами, зокрема:
- за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з ПДВ,
- несплату (несвоєчасну) сплату податкових зобов’язань з ПДВ.
При цьому протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Зазначена норма визначена п. 521 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу.
Вихідна допомога при виході на пенсію: чи буде оподатковуватись?
Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п.167.1 ст.167 ПКУ).
Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 ст. 14 ПКУ).
Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Винятки, передбачені зазначеним пунктом не поширюються на виплату грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію.
Отже, вихідна допомога у зв’язку із звільненням працівника, в т. ч. при виході на пенсію, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% на загальних підставах.
Нарахування доходу підприємцю: порядок відображення у формі № 1-ДФ
При нарахуванні (виплаті) доходів фізичним особам - підприємцям (не залежно від системи оподаткування) та самозайнятим особам податкові агенти зобов’язані відобразити такі доходи у податковому розрахунку за формо № 1-ДФ за звітний квартал, у якому вони були нараховані.
При цьому, під час нарахування (виплати) підприємцю доходу від здійснення ним підприємницької діяльності не утримується податок на доходи фізичних осіб, якщо таким підприємцем надано копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності:
- для підприємця, який знаходиться на загальній системі оподаткування, таким документом може бути копія виписки або витягу з Держреєстру;
- для підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування, - копія свідоцтва про сплату єдиного податку, або копія виписки, або витягу з Держреєстру;
- для особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, - копія довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
При заповненні податкового розрахунку за формою № 1-ДФ:
- у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано підприємцю. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
Дохід, нарахований самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ за ознакою доходу «157».
- у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу.
- у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку, якщо підприємцем не надано копію документа, що підтверджує державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
- у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету (у разі нарахування податку та відображення у графі 4а).
Якщо підприємцем надано копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, то графи 4а «Сума нарахованого податку» та 4 «Сума перерахованого податку» не заповнюються (в таких графах проставляються нулі).
Зазначена норма передбачена п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу; п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 № 4.
Якщо необхідно надіслати до ДПС заяву, скаргу, пропозицію або запит на отримання публічної інформації
- Пропозиції, заяви, скарги від громадян надсилаються на електронну скриньку ДПС zvernennya_dps@tax.gov.ua – у вигляді сканкопій чи фотокопій письмових звернень з підписом заявника із зазначенням дати та місця проживання (реєстрації).
Підпис громадянина в електронному зверненні може бути відсканованим, сфотографованим. Також ДПС опрацьовуються електронні звернення громадян, підписані із застосуванням кваліфікованого електронного підпису.
Звернення від юридичних осіб та самозайнятих осіб приймаються на електронну адресу ДПС post@tax.gov.ua.
- Письмовий запит на отримання публічної інформації надсилається за формою, що розміщена на офіційному вебпорталі ДПС у розділі «Публічна інформація» - Форма для подання запиту https://tax.gov.ua/priymalnya-gromadyan/dostup-do-publichnoi-inform/formi-zapitu-na-informatsiyu/429621.html. Форма для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної податкової служби, затверджена наказом МФУ від 09.07.2020 № 405.
Електронна адреса ДПС для подання запиту на отримання публічної інформації: publicinfo_dps@tax.gov.ua.
На електронну адресу publicinfo_dps@tax.gov.ua не надсилаються пропозиції, заяви, скарги громадян, юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, самозайнятих осіб, а також питання щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства, питання з роз'яснення прав та обов'язків платника єдиного внеску.
ГУ ДПС у Запорізькій області
